Українське дитячо-юнацьке товариство «Січ» створювалося з 1990 року шляхом об'єднання численних дитячих козацьких організацій.
Восени 1992 року у Києві відбулася Велика рада дитячих і молодіжних козацьких організацій, де було ухвалено рішення про об'єднання в єдиній організації. Водночас працювала всеукраїнська науково-практична конференція «Пошуки нових шляхів роботи з молоддю на історичних засадах козацтва». На конференції визначились основоположні засади майбутньої організації. Головним здобутком конференції стало окреслення педагогічного образу козака.
Організаційний процес об'єднання дитячих козацьких осередків завершився 9 січня 1993 року створенням Українського дитячо-юнацького товариства «Січ». 1994 року III Велика рада Товариства проголосила Січ скаутською організацією, новою національною формою Скаутського руху. IV Велика рада Січі 1995 року ухвалила рішення про необхідність вступу до Світової організації скаутського руху у рамках майбутньої національної скаутської організації.
СІЧОВИЙ ЗВИЧАЙ
З історії Запорізької Січі відомо, що січовики жили за особливим лицарським звичаєм — неписаними законами, про дотримання яких дбали старі козаки і старшини. На основі звичаю запорожців і Скаутського закону Товариство «Січ» розробило власний Січовий звичай — лицарський закон життя Січі і кожного січовика:
Січовику найперше честь.
Січовик чинить по-лицарськи.
Січовик допомагає ближньому.
Січовик - ввічливий і дружній з усіма, побратим/посестра іншим січовикам.
Січовик слухає своїх батьків, старшин і наставників.
Січовик - друг природи
Січовик життєлюб.
Січовик гартує дух і тіло.
Січовик ощадливий.
Січовик - чистий у думках, словах і вчинках.
СІЧОВА ОБІТНИЦЯ
»
«
Обіцяю зробити все, від мене залежне, щоби:
-виконати мій обов`язок перед Богом та Україною;
-завжди допомагати ближньому;
-жити за Січовим Звичаєм.
Запорукою цьому є моя честь!
